Територіальні органи ДФС
у Вінницькій області

Офіційний портал
Авторизація
Невірна адреса, або пароль
Email:
Пароль:

Якщо Ви бажаєте отримувати новини на email і т.д. - Зареєструйтеся

Опитування
Чи вважаєте Ви, що набори даних у формі відкритих даних, які оприлюднюються ДФС є корисними для Вас?

Щодо деяких аспектів фіктивності в господарських операціях

24.04.2018

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (ст. 80 ЦК України). Виходячи з принципу публічної достовірності даних державного реєстру, випливає що кожна юридична особа створена законно.

Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються в письмовому вигляді і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Поняття фіктивної юридичної особи законодавчо не закріплене. На практиці використовується термін «фіктивна фірма». Згідно з судової практики фіктивним підприємством вважається організація, щодо якої судом установлено недійсність їх установчих документів і свідоцтв платників податків із моменту реєстрації.

Фіктивною є юридична особа, яка створена внаслідок фіктивного засновницького правочину.

Особа що зазначається засновником юридичної особи, взагалі не брала участі в заснуванні, могла бути примушена до цього або мала іншу мету .(отримання винагороди від ініціаторів заснування ,тощо)

Ознаками фіктивності юридичної особи :

- в організатора (засновника) на меті є умисел та досягнення протиправної мети та податкової вигоди;

- господарську діяльність від імені юридичної особи можуть здійснювати не засновники а ініціатор;

- підприємство не знаходиться за юридичною адресою що внесена до ЄД;

- такі підприємства не подають податкову звітність;

- відомості про працюючих відсутні, звіти 1 ДФ не подаються;

- відсутність основних фондів та умов для виробництва чи ведення будь-якої господарської діяльності.

Юридична особа існує до моменту внесення відомостей про припинення до державного Реєстру.

Якщо навіть наявні очевидні ознаки фіктивності, підприємство залишається ще тривалий час діючим.

Водночас якщо підприємство створено з метою набуття протиправної вигоди, то всі його дії будуть сприйматися як спосіб досягнення цієї мети.

Визнання недійсними установчих документів фіктивної юридичної особи саме по собі не приводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Фіктивність юридичної особи може бути підставою для визнання недійсними усіх її правочинів та господарських операцій (кожного окремо).

Фіктивна господарська діяльність може здійснюватися суб’єктом, який був створений правомірно, а отже не є фіктивним. Після створення він не може стати фіктивним, оскільки засновницьке волевиявлення вже виконане. Може йтися лише про фіктивну діяльність.У ст. 55-1 ГК України, яка має назву «Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання» йдеться про ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними.Такими ознаками є:-відсутність реєстрації у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством. Хоча не конкретизовано про які саме органи йдеться;

-реєстрація (перереєстрація) суб’єкта господарювання:

-на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

-фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

-провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Окремі ознаки фіктивної господарської діяльності можуть бути аналогічні з ознаками фіктивної юридичної особи, оскільки створення юридичної особи є способом здійснення фіктивної господарської діяльності. Водночас, ці поняття є самостійні одне щодо одного. Може існувати ситуація, коли фіктивний суб’єкт є, а фіктивної діяльності немає.

Окремого поняття «фіктивна операція» закон не передбачає. На практиці це документально зафіксована операція, якої насправді (тобто реально не відбувалося. Така операція може бути фіктивною повністю, тобто коли вона взагалі ніколи не відбувалась, або в частині. Часткова фіктивність може стосуватися:

Предмету (операції відбувалися щодо іншого товару, ніж зазначений в документах);

Обсягу (в документах зафіксовані завищені або занижені обсяги операцій, які реально виконувалися);

Суб’єкта (операції не виконувалися особою, яка зазначена їх виконавцем в документах);

Строків (операція відбувалася в інший час, ніж зазначено в документах або протягом іншого періоду).

Реальність господарських операцій повинна досліджуватися для з’ясування підстав виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Доказами, що підтверджують безтоварність (нереальність, фіктивність) господарської операції, є, зокрема, наступні обставини:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов’ язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

При цьому досліджуються усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевіряються фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Відсутність первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

Відсутність товарно-транспортних накладних може бути доказом відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

У разі підтвердження доводів про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було би безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Фіктивний правочин - це правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (ст. 234 ЦК України). Такий правочин суперечить загальним умовам дійсності правочинів (п. 5 ст.203 ЦК України): правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарські операції та договори з фіктивними контрагентами вчиняються з метою корегування податкових зобов’язань або легалізації товару, виробленого (ввезеного) незаконним шляхом. Таким чином відбувається і/та відображається рух товарів та/або коштів. Дані правочини виконуються (формально) щонайменше однією з сторін, а тому не можуть бути визнані фіктивними.

Правочин, спрямований на незаконне зменшення податкових зобов’ язань або отримання права на бюджетне відшкодування, порушує публічний порядок, оскільки має на меті незаконне заволодіння державним майном (коштами, які  мали б надійти до бюджету чи сплачені з бюджету).

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Відсутність судового рішення про недійсність нікчемного правочину не свідчить про створення ним певних правових наслідків. При цьому суд у мотивувальній частині рішення у справі щодо оскарження нарахованих податкових зобов'язань має право дійти самостійно висновків про нікчемність правочину під час розгляду питання про реальність господарської операції, на підставі якої формувалися дані податкового обліку сторін договору, і розглядати податкові наслідки вчинення відповідних дій без урахування нікчемного правочину.

Укладаючи договори з фіктивними суб’єктами господарювання, або фіктивні правочини, або здійснюючи фіктивні господарські операції, їх контрагенти знають про фіктивність. Відтак, умисел на укладення таких договорів є в обох сторін. А щодо наслідків, то краще вже порушити публічний порядок, ніж інтерес держави, суспільства чи його моральні засади.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, якщо факту господарської операції не було, то первинний документ не може складатися. В цьому випадку первинний документ не може бути використано для бухгалтерського і податкового обліку господарських операцій.

Відділ комунікацій за матеріалами юридичного управління ГУ ДФС у Вінницькій області